Голова правління “Райффайзен Банку Аваль” Володимир Лавренчук: “Інтерес інвесторів до України відновиться дуже швидко”

Керівник найбільшого іноземного банку в Україні «Райффайзен Банку Аваль» Володимир Лавренчук в інтерв’ю УНІАН розповів про подальші плани групи у нашій країні, перспективи банківської системи, побоювання іноземних інвесторів та валютний ринок.

Експерти пророкують інвестиційний бум в Україні, оскільки купувати активи, включаючи банки, вигідно «на дні», де в даний час і знаходиться наша економіка. Поки дешевизною українських банківських активів скористався тільки один серйозний інвестор – холдингова компанія ABH Holdings S.A., що володіє в Україні «Альфа-Банком», і яка купує у італійської банківської групи UniCredit Group 100% акцій «Укрсоцбанку», на що вже отримала відповідний дозвіл Антимонопольного комітету.

Поки ця угода не завершилася і злиття банків не відбулося, найбільшим іноземним інвестором на банківському ринку України лишається австрійська міжнародна група «Райффайзен», а її дочірній банк – «Райффайзен Банк Аваль» – займає четверту позицію за обсягом активів і є найбільшим банком з іноземним капіталом в нашій країні. Входження австрійців до капіталу «Аваля» у жовтні 2005 року стало рекордною угодою для українського банківського сектору та країн СНД.

У жовтні 2005 року Національний банк затвердив на пост глави правління «Райффайзен Банку Аваль» Володимира Лавренчука, який обіймає цю посаду і на сьогодні – вже понад 10 років. У листопаді минулого року Європейський банк реконструкції і розвитку оголосив про придбання 30% українського «Райффайзена», і на ринку з’явились чутки про наміри австрійської групи продати українську «дочку».

Володимир Лавренчук, авторитетний банкір та неодноразовий лідер рейтингів кращих керівників фінансового сектору, в інтерв’ю УНІАН розповів про подальші плани групи в Україні, поділився прогнозами стосовно перспектив банківської системи, а також розповів про побоювання іноземних інвесторів і спрогнозував вплив останніх рішень Національного банку України та Міжнародного валютного фонду на валютний ринок.

Володимире Миколайовичу, ви щойно повернулись з Австрії. Якими є результати цієї поїздки? Чи змінились настрої акціонерів щодо України?

Настрої акціонерів базуються на результатах діяльності банку та подіях у країні. Тобто, чи є ринок привабливим для подальших інвестицій. Ці фактори є позитивними. Стосовно ситуації в Україні, то оцінки аналітиків Групи Райффайзен Банк Інтернаціональ значно кращі, ніж були рік-півтора тому. Україна демонструє стабілізацію фінансових ринків. Багато індустрій адаптували свої моделі для відновлення ефективності та прибутковості. Але найбільш вагомим залишається ризик на сході України. Поки він існує, говорити про суттєве зростання інвестицій зарано.

Що стосується результатів діяльності банку, то в цьому році ми продемонстрували рекордні показники. Наприклад, щодо капіталізації – при нормативі достатності регулятивного капіталу 10% у нас майже 20%. За півроку банк отримав 1 мільярд 456 мільйонів чистого прибутку після сплати податків. Такий результат дає нам можливість говорити, що даний тренд може зберігатися, з деяким уповільненням внаслідок зниження відсоткових ставок. Сьогодні інвестиція в наш банк отримує 46% дохідності.

Для інвесторів мати банк з такими результатами, звісно, вигідно. Наші результати одні з найкращих в межах Групи Райффайзен. Тому з точки зору інвестицій Україна виглядає вже більш привабливіше. Те, що нам відомо з заяв наших акціонерів, свідчить про довгострокову стратегію Групи в Україні, і партнерство з Європейським банком реконструкції та розвитку це тільки підтверджує.

Але «Райффайзен» відмовився від української митниці після 20 років обслуговування її платежів. Чи не є це скороченням операцій банку в Україні?

Починаючи з 2006 року, урядом було прийнято рішення про обслуговування великих сфер державного управління в державних банках або Держказначействі. І корпоративні рахунки митниці в нашому банку вже давно було закрито та переведено у Держказначейство. З того часу в нашому партнерстві залишилось функціонування 38 відділень, переважно на кордонах України з іншими державами, які обслуговували платежі митниці.

Знаючи, що уряд вже приймав рішення про переведення тих чи інших державних компаній, наш банк понад 2 роки тому сам звернувся за роз’ясненнями щодо подальших перспектив обслуговування митниці. Було кілька тендерів, і за результатами останнього нарешті обрали новий банк, який буде обслуговувати митницю. Для нас це – позитивна новина, і ніякого подвійного змісту вона не має.

Ви не вбачаєте у переведенні держструктур до державних банків ознаку нездорової конкуренції з точки зору європейського банкінгу?

Я скажу річ, яка для деяких колег «по цеху», можливо, буде сумнівною. Україна і ми всі знаходимось у нестандартних умовах. Я не думаю, що є якесь міжнародне загальне правило, яким чином обслуговувати державні або бюджетні установи, особливо під час війни. І не думаю, що ми можемо спиратись на чийсь досвід, бо у кожної країни, яка знаходиться у стані війні, є свій досвід. Я довіряю людям, які покинули свої компанії і пішли в уряд. Вважаю, що уряд має причини для таких рішень, спираючись на більший обсяг інформації та досвід, який сформований у кожного з урядовців із власної ринкової практики.

Як банкіру мені, звичайно, хочеться, щоб не було загрози, що завтра бюджетні установи закриють рахунки. Але потрібно мати резервні рішення та не розраховувати тільки на один сектор, наприклад, державний. Ризик втрати державних установ як клієнтів відомий в нашій країні вже років 15, це не новина. Просто під час війни, можливо, це питання стало більш актуальним. Це неприємно, але в наших умовах і з урахуванням подій, що відбуваються в країні, я схильний сприймати рішення таким, яким воно є. І я не думаю, що це робиться для того, щоб державні банки мали більше прибутків, ніж приватні.

Коли ви говорите про рекордні прибутки банку, чи враховують вони втрати банку на сході України? Ви сформували резерви за активами в повному обсязі?

Так, всі втрати, які ми можемо оцінити, переважно втрати кредитних вимог, оцінені і зарезервовані в повному обсязі. В цілому рівень покриття резервами по проблемних кредитах банку складає понад 90%. Ми проводимо максимально консервативну політику формування резервів: якщо є проблема, потрібно її оцінити і зарезервувати. Це очевидно спричинило великий рівень витрат в 2009-2010 роках після кризи 2008 року та в 2014-2015 роках. Все сформовано і відображено у звітах минулих років. Нових «сюрпризів» ми не очікуємо, і тому дохідність, яку ми показали в цьому році, безсумнівно чиста.

Кредитний портфель на Донбасі складав близько 6 мільярдів гривень, і переважна кількість цих кредитів не повертається. Плюс матеріальні втрати – відділення, обладнання. Ми виходимо з того, що той актив мало що на сьогодні коштує, багато відділень зруйновано. Тому на відповідні операційні активи ми теж сформували резерви.

Ви не збираєтесь звернутись до суду з позовом проти Російської Федерації стосовно втрат на Донбасі?

У нас немає таких ініціатив – судитися з Російською Федерацією. Мені не відома така практика ні в Групі Райффайзен, ні в інших міжнародних банках в Україні.

Якщо Група лишається в Україні, то якою буде стратегія банку на найближчі роки? Яким буде приріст активів?

Ми дуже хотіли б, щоб наш кредитний портфель зростав, тому що у нас є для цього достатньо капіталу та ресурсів у вигляді коштів на поточних і депозитних рахунках. Є кілька факторів, які не дозволяють зробити це швидко. Перш за все, повільне відновлення економіки. Якщо темпи зростання за різними оцінками у цьому році складуть 1%, то навряд чи можна очікувати значного приросту кредитів. Тому ми очікуємо зростання лише на рівні 5-7%.

У наступному році економіка за прогнозами зросте на 2,5% – це вже не стабілізація, а зростання. І в окремих галузях більші перспективи зростання – аграрний сектор, як первинне виробництво, так і переробка. Ми також бачимо, що буде зростати споживання і ритейл. І, очевидно, інфраструктурні проекти та інформаційні технології. У наступному році у корпоративному секторі ми розраховуємо збільшити кредитний портфель на 10%. І це буде зростання кредитів, а не реструктуризація. Буде більше нових кредитів, нових ініціатив, нових імен.

Крім того, ми розуміємо, що банки самі будуть сильно змінюватись, і ми плануємо інвестиції у банк з тим, щоб відповідати технологічним змінам взаємодії з клієнтами. Щоб, наприклад, безготівкові платежі, яких у нас 97%, не тільки домінували, але й були зручними і надійними. І щоб паперова документація успішно трансформувалась в електронну. Над цим – над так званою диджиталізацією процесів – банк працює багато, це в переліку наших найбільших пріоритетів.

Які галузі української економіки, на вашу думку, цікаві для інвесторів?

Аграрний сектор – там і високий рівень дохідності, і якості продукції. Машинобудування і літакобудування, там де Україна вже багато років демонструє традиції, також будуть привертати увагу інвесторів. Крім того, ритейлери і торговельні мережі. Окремо – малий і середній бізнес, незалежно від галузі. Є ініціативи від ЄБРР, від українського уряду, оскільки цей бізнес є менш ризиковим для інвесторів та банків з точки зору обсягів фінансування та динамічного розвитку.

Як ви оцінюєте перспективи української банківської системи? Коли вона вийде на докризовий рівень прибутковості?

Не потрібно виходити на докризовий рівень прибутковості, тому що той рівень прибутковості був неправдивий. Навіть до кризи 2014-2015 років, я можу з великою ймовірністю говорити, що значна кількість банків вже була хворою. Вони не формували свої відповідні резерви. Тому порівнювати свій успіх сьогодні із часом, коли не було такої прозорості і професійності, неправильно. Сьогоднішній банківський сектор – якісний. Реформу не завершено як фінансового сектору, так і окремих банків, оскільки продовжується капіталізація. Але це значно якісніший інститут нашої індустрії порівняно з «докризовим» 2013 роком.

Насправді боляче, коли банки закриваються. Але вони закриваються тому, що в 2013 році ця індустрія була хвора. А сектор, що залишається, тепер здоровий. Інші регламенти, інша звітність та кращий стан. Капіталу стало більше, а чинні регламенти – жорсткіші до приховування складності або проблеми. Ще не все зроблено, але це очевидне якісне зрушення. Сьогодні банківський сектор надійний. Більше довіри один до одного. І ми знаємо, що робити далі, у нас достатньо креативності. Українці такі – здатні робити рішучі реформи.

Якими є ваші рекомендації банківським регуляторам? Що ще потрібно зробити для реформування банківського сектору?

У нас є можливість – через асоціацію та індивідуально – давати рекомендації Національному банку. Ми це робимо, але переважно по технічних деталях, оскільки по стратегічних напрямках немає того, що ми хотіли б зробити якось інакше, ніж Нацбанк це робить. Завдяки досвіду, який отримав регулятор та його менеджмент за останні 18 місяців, виборюючи для індустрії життя, ми маємо на сьогодні дуже досвідчений, професійний центральний банк, який спрацював в екстремальних умовах дуже достойно. Тому відповідаючи на питання, що б я рекомендував Національному банку, згадую прислів’я – «Better is enemy of Good».

Якщо розглянути програму з Міжнародним валютним фондом, то у Національного банка дуже багато задач, головні з яких – прозорість та надійність банківського сектору, підвищення операційної ефективності, впровадження новітніх технологій cashless (безготівкової) економіки, зниження відсоткових ставок по кредитах. І це робиться грамотними монетарними методами, а не наказом змушують банки знижувати ставки. Це зовсім інша якість управління. Тому всі напрямки відповідають нашим очікуванням і бажанням. І те, як це робиться, заслуговує на повагу і підтримку.

Останні нововведення на валютному ринку були опубліковані Національним банком майже об 11 годині вечора, і це при тому, що система мала жити за новими правилами вже наступного ранку. Це не викликає невдоволення клієнтів?

Фундаментально ми знаємо, чого очікувати. Тобто, ми очікували, що валютна лібералізація буде. Зараз саме час, коли ми не чекаємо нічого дивного, знаючи напрямки реформ. Тому немає значення, коли ми отримали постанову – вдень, ввечері чи вночі. До речі, прогнозованість – дуже важливий сигнал для інвесторів, настрої яких після послаблення обмежень НБУ і позитивного рішення МВФ повинні покращитись.

Але цей транш є третім в межах чинної програми з МВФ, то чому настрої інвесторів досі не покращились? Що їх стримує?

Головний фактор для інвесторів – прогнозованість. З точки зору економіки, фінансового сектору інвесторів в Україні все влаштовує. Зараз вдалий час для інвестицій – ранній період відновлення економіки, висока маржа. Завжди є можливість на ранній стадії отримати більше, ніж на пізній, і мова не тільки про прибуток, але й про перспективи. Але ситуація на сході України все ж таки залишається невизначеною. І є популізм окремих українських політиків, що в якоїсь мірі повторює поведінку популістів в деяких сусідніх країнах. Наприклад, в Угорщині, де інвестори багато втратили від прийняття популістських законів.

Популізм не створює бачення надійної довгострокової перспективи для інвесторів. Тобто, коли ситуація на сході України буде більш прогнозованою, коли буде передбачуваність в українському парламенті, в законотворчому процесі, менше популізму, інтерес інвесторів до України відновиться дуже швидко. Конкретну дату назвати неможливо, тому що вона не лежить в площині економіки, вона лежить в площині політики, навіть геополітики. Але як громадянин України можу сказати, що сповнений оптимізму, і це буде скоро.

Як, на вашу думку, останні послаблення обмежень НБУ та рішення МВФ про надання чергового траншу вплинуть на ринок?

Яким у найближчій перспективі буде курс гривні? Навіть до рішення Міжнародного валютного фонду ми коментували, що не бачимо економічних причин для різкого коливання курсу. І ми фактично підтверджували курс – 27-28 грн/дол. – як курс на кінець поточного року. А зараз, після позитивного рішення МВФ, ми тим паче впевнені у відсутності економічних причин для коливання курсу як вгору, так і вниз. Напевне, будуть деякі коливання в залежності від попиту і пропозиції, які Нацбанк буде згладжувати.

Яких змін на банківському ринку ви очікуєте найближчим часом?

Можна сказати, що процес капіталізації банківського сектору дійшов до рівня малих і середніх банків. Їх доля у портфелі сектора є незначною і складає близько 4%, але за кількістю їх багато. Напевно, не всі впораються із завданням збільшити капітал, тому можна прогнозувати подальше скорочення кількості банків, поки не завершиться програма капіталізації і не буде звітів інвесторів про внесення коштів. З великими банками ця програма успішно впроваджується.

Також можна очікувати подальшого зниження відсоткових ставок за депозитами і кредитами. Інфляція у цьому році очікується на рівні 12%, а наступного року буде однозначне число. Маючи досвід впливу на відсоткові ставки, можна говорити, що їх подальше зниження буде більш суттєвим, ніж у цьому році. Це відкриє дорогу для більш довгострокових кредитів та інструментів, пов’язаних з інвестиціями в переобладнання підприємств. І можна очікувати якщо не бум, то значне зростання саме таких операцій.

На якомусь етапі може виникнути іпотека. Ми б дуже хотіли, але це можливо при комбінації зниження ставок і розвитку інфраструктури. Бо всі мають досвід з невдалими документами та втраченими заставами. Ми маємо сьогодні електронний реєстр нерухомого майна, що буде корисним для відновлення роботи на іпотечних ринках.

І те, над чим і наш банк працює, це – диджиталізація. Велика технологічна зміна процесів, документації і масове впровадження безготівкових розрахунків.

Ви відпустили кілька цінних підлеглих до Національного банку. Вам не пропонували керівні посади в НБУ?

Не думали спробувати свої сили на державній службі або в політиці? Якщо й були пропозиції, то це було давно. Тоді були причини лишитись там, де я є. Водночас зауважу, що на мій погляд, ми всі в політиці, починаючи з 2013 року, і у кожного є своє уявлення про особистий внесок у розвиток держави. Це – спільна справа. Я приймаю участь в різних ініціативних групах.

Ольга Гордієнко

Размещено в Новости.